Проблема: Тримати в русі

Чи повинен водій пред’являти документи, коли поліцейський не надає докази порушення Правил дорожнього руху

Непоодинокі випадки складання постанов працівниками поліції під час безпідставної зупинки автомобіля значно збільшують відсоток звернень водіїв за поновленням своїх прав до суду. Та чи завжди водій може відстояти свої права, враховуючи, у тому числі, останню судову практику, чи правомірна відмова поліцейських у наданні права особі скористатись правом на правову допомогу у разі спрощеної процедури розгляду справи працівником поліції на місці з винесенням постанови стосовно водія? Адже у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, протокол не складається, рішення про притягнення до адміністративної відповідальності приймається на місці працівником поліції, а тому є непоодинокі випадки обмежень прав водіїв. Тож на що треба звернути увагу, враховуючи неоднозначність судової практики з цих питань під час оскарження таких постанов до суду.

Законодавець передбачив, що згідно з Правилами дорожнього руху України (ПДР) на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням цих Правил, а також: пред’явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов’язковому технічному контролю. Наразі Законом України «Про національну поліцію» передбачено конкретні причини для зупинки автомобіля, одна з основних — це порушення Правил дорожнього руху. Однак чи повинен водій надавати документи, коли поліцейський не надає доказів порушення Правил дорожнього руху? Розберемо декілька ситуацій та поширених підстав, які слугують для оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності водіями.

Однією з таких підстав є посилання водія на безпідставність зупинки транспортного засобу (ТЗ) працівником поліції без явних ознак, порушення водієм ПДР та, як наслідок, складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності з підстав, відмінних від тих, які зазначив поліцейський під час зупинки ТЗ. Наприклад, за стилем керування ТЗ у працівника патрульної поліції є підозра на предмет керування ТЗ водієм у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Та при зупинці авто працівник патрульної поліції, переконавшись під час спілкування у зворотному, просить надати водія посвідчення водія; поліс; технічний паспорт. У разі відсутності таких документів стосовно керманича виноситься постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Чи правомірні дії поліцейського і якщо так, то в якій частині і чи є сенс оскаржувати постанову про накладення адміністративного стягнення?

 

Норми, що регулюють правовідносини

Статтею 32 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, ­
та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо є достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Пунктом 2.1«ґ» ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов’язкового страхування цивільно­правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов’язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформа­цією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов’язкового страхування цивільно­правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Згідно з пунктом 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред’явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов’язковому технічному контролю.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що право органів Національної поліції перевіряти наявність документів, зазначених у пункті 2.1 ПДР, кореспондується з обов’язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред’явити такі документи.

 

Судова практика

Так, у справі № 199/4188/21(2­а/199/73/21) водій оскаржував до суду постанову про притягнення його працівником патрульної поліції до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Посилався на те, що відповідач не проінформував його про конкретну причину зупинки та його вимога щодо пред’явлення посвідчення водія та інших документів не мала правових підстав, оскільки позивач не вчиняв та не мав наміру вчиняти правопорушення. Інших підстав для перевірки документів у відповідача не було, будь­яких доказів факту порушення позивачем ПДР відповідач не надав.

У цьому випадку апеляційний суд вважав необґрунтованими доводи позивача та висновок суду першої інстанції щодо відсутності в інспектора права вимагати пред’явлення посвідчення водія для перевірки та при постановленні рішення дійшов висновку, що за приписами пункту 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред’явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353­XII. А саме: водій зобов’язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред’являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов’язкового страхування цивільно­правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»). При цьому відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року в адміністративній справі № 127/19283/17, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Прикладом притягнення до адміністративної відповідальності за непред’явлення на вимогу патрульного водієм полісу обов’язкового страхування цивільної відповідальності, правомірність якого підтверджена судом, є справа № 766/576/20, де водій рухався по автодорозі, не порушуючи Правил дорожнього руху, однак його зупинив патрульний автомобіль без жодних причин. Інспектор просив надати документи, проте водій відмовив у зв’язку з відсутністю причин для зупинки та зауважив, що документи є в наявності. Прохання пояснити причину зупинки та надати докази вчинення порушення ПДР інспектор проігнорував, не зазначив жодного факту порушення ПДР, після чого зауважив, що в такому випадку він виносить постанову стосовно водія про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП через відсутність у нього договору обов’язкового страхування цивільної відповідальності.

Водій, який оскаржив зазначену вище постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у суді, зазначав, що працівники патрульної поліції зупинили його безпідставно, він ПДР не порушував, доказів порушення вимог ПРД поліцейський йому не надав, а отже, вважав, що зупинка і подальше складання стосовно нього постанови за ненадання полісу страхування поліцейському була незаконною. При цьому не заперечував, що не мав при собі полісу обов’язкового страхування цивільної відповідальності. Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов’язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред’являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов’язкового страхування цивільно­правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Та оскільки, відповідно до приписів частини 1 статті 126 ­КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред’явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов’язкового страхування цивільно­правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), тягне за собою адміністративну відповідальність, відповідно, у задоволенні позову щодо оскарження постанови з цих підстав відмовив. Суд дійшов висновку, що поліцейський має право вимагати надання полісу страхування, оскільки зазначені вище норми відрізняють «перевірку» і «контроль», а тому перевірка здійснюється незалежно від вчинення правопорушення або оформлення ДТП, посилаючись на статтю 53 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно­правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка має назву «Обов’язки відповідних підрозділів Національної поліції щодо перевірки та контролю обов’язкового страхування цивільно­правової відповідальності», посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов’язкового страхування цивільно­правової відповідальності. У ­задоволенні позову водія про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення було відмовлено. При цьому суд зазначив, що за порушення вимог щодо законності підстав зупинення транспортного засобу поліцейський може бути притягнутий до відповідальності, передбаченої законом. Неправомірність дій щодо зупинення ТЗ слід оскаржувати окремо, але це не нівелює порушення водієм пункту 2.1«ґ» та не звільняє останнього від відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП.

Аналогічна ситуація з не­пред’явленням водієм полісу працівнику поліції вирішена судом уже на користь водія. Предметом оскарження у справі № 201/4659/21(2­а/201/64/2021) була постанова про притягнення до адміністративної відповідальності водія, що керував ТЗ, у якого, згідно з фабулою постанови, був недостатньо освітлений задній номерний знак, чим здійснено порушення пункту 30.2 ПДР, при цьому водій на вимогу працівника патрульної поліції не надав для перевірки поліс обов’язкового цивільно­правового страхування відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив пункт 2.4 ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Спірною постановою водія притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн за частиною 1 статті 126 КУпАП. Водій не був згоден із цією постановою, вважаючи, що вона винесена безпідставно із порушенням вимог статей 254, 268 ­КУпАП, звернувшись відповідно з позовом до суду.

При розгляді цієї справи відповідачем суду не надано належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності винесення спірної постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Як убачається з матеріалів цієї справи, ані зі спірної постанови, ані з інших матеріалів не встановлено, що перевірка документів здійснювалася у зв’язку з порушенням водієм вимог ПДР, адже відповідної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення позивачем пункту 2.9«в» ПДР, за яке наступає відповідальність, на підтвердження правомірності перевірки документів відповідачем надано не було.

З наданого позивачем відеозапису вбачалось, що інспектором накладено стягнення на позивача шляхом поглинання більш суворим менш суворого, тобто за частиною 1 статті 126 КУпАП, проте спірна постанова не містить відомостей, за якою статтею КУпАП притягнуто позивача за менш суворе правопорушення, оскільки законодавець чітко не визначає покарання за недостатньо освітлений номерний знак, до того ж із вказаного відеозапису вбачається, що номерний знак позивача освітлений.

Відповідно, суд дійшов висновку про відсутність будь­яких правових підстав для перевірки у позивача полісу обов’язкового страхування цивільно­правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який до того ж був у позивача діючий станом на дату складання постанови, що підтверджується наданою ним до матеріалів справи копією.

За таких обставин суд вважав, що постановою не підтверджується факт порушення позивачем пункту 30.2 ПДР та задовольнив позов у частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.

При цьому апеляційний суд, переглядаючи це рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, змінив його в частині щодо мотивів його прийняття. Зазначив, що доводи позивача та висновок суду першої інстанції щодо відсутності в інспектора права вимагати пред’явлення полісу страхування для перевірки є необґрунтованими. Разом із тим акцентував увагу на тому, що інспектор мав можливість перевірити наявність страхового полісу через електронну систему, що не було здійснено відповідачем. А оскільки матеріалами справи встановлено, що позивач на момент притягнення до адміністративної відповідальності мав чинний поліс обов’язкового страхування цивільно­правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то правові підстави для притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП, відсутні.

Необхідно звернути увагу на законодавче формулювання обов’язку надання водієм поліцейському для перевірки страхового полісу, що міститься у частині 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух». Відповідна норма передбачає, що водій зобов’язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред’являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, — страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов’язкового страхування цивільно­правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Отже, частина 2 статті містить застереження щодо того, що страховий поліс пред’являється водієм поліцейському у випадках, передбачених законодавством.

Така конструкція цієї правової норми призвела до ситуацій, коли водії почали відмовляти поліцейському у пред’явлені страхового полісу, мотивуючи це тим, що такий документ поліцейський має право перевіряти лише у випадках складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів ДТП.

При цьому, справді, пунктом 21.2 статті 21 Закону України № 1961­IV передбачено, що контроль за наявністю договорів обов’язкового страхування цивільно­правової ­відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень Правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо­транспортних пригод.

Вичерпний перелік випадків, коли поліцейський має право зупиняти транспортні засоби, визначено у статті 35 Закону України «Про національну поліцію».

Верховний Суд у ­постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 735/1246/15­а висловив правову позицію, що посилання позивача на окремі процедурні порушення при притягненні його до адміністративної відповідальності не можуть спростовувати правомірності спірної постанови відповідача, оскільки не доводять відсутності факту порушення.

У справі № 127/19283/17 постановою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року сформовано позицію, що притягнення водія до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факти невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Щодо захисту прав водія, то у постанові від 21 листопада 2019 року у справі № 522/22180/16­а Верховний Суд констатував, що у частині порушення з боку інспектора забезпечення права водію на правову допомогу безпідставні посилання на те, що можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо передбачена шляхом її оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду. У будь­якому випадку особі має бути забезпечено право на захист: висновок суду апеляційної інстанції, що за наявності у діянні особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення, не передбачено працівниками органів і підрозділів Національної поліції, надання особі строку для підготовки до розгляду справи, розгляд будь­яких клопотань, у тому числі щодо забезпечення участі захисника під час винесення постанови — прямо супе­речить вимогам статті 268 КУпАП і пункту 4 розділу ІІІ Інструкції.

Цією ж постановою сформовано таку правову позицію: «імперативні приписи абзацу 2 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» і пункту 21.3 статті 21 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно­правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов’язують осіб, що керують транспортними засобами, мати при собі та на вимогу поліцейського пред’являти для перевірки страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов’язкового страхування цивільно­правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Виключення з цього правила встановлені у пункті 13.1 статті 13 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно­правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З указаним законодавчо визначеним обов’язком водіїв корелюються встановлені пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» та статтею 53 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно­правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повноваження органів Національної поліції щодо перевірки дотримання ПДР, у тому числі в аспекті наявності у водія відповідного договору обов’язкового страхування цивільно­правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За висновками Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати останню правову позицію Верховного Суду.

Отже, на сьогодні правова позиція Верховного Суду фактично вказує на обов’язковість водію при собі мати та на вимогу поліцейського пред’явити для перевірки посвідчення водія, техпаспорт і страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов’язкового страхування цивільно­правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

При цьому наявні у частині 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» застереження щодо того, що страховий поліс пред’являється водієм поліцейському у випадках, передбачених законодавством, породжує чисельну кількість неоднакового застосування норм права судами під час розгляду аналогічних спорів.